Когда бы плоть смогла перелететь
К тебе на крыльях ветреной мечты,
И сердцу одинокому гореть
В краю, где ныне пребываешь ты.
Ты далеко, но это не беда –
Душа моя по-прежнему с тобой –
Ей не преграда суша и вода,
Вершины гор и волны, и прибой.
Увы, ведь телу мыслию не стать,
Не прилететь к тебе, как ветерок.
В тепле и неге телу благодать,
А я душой от холода продрог.
Нет состраданья телу моему
И слез моих не видно никому.
_________________________________________
If the dull substance of my flesh were thought,
Injurious distance should not stop my way,
For then despite of space I would be brought,
From limits far remote, where thou dost stay.
No matter then although my foot did stand
Upon the farthest earth removed from thee,
For nimble thought can jump both sea and land
As soon as think the place where he would be.
But ah, thought kills me that I am not thought,
To leap large lengths of miles when thou art gone,
But that, so much of earth and water wrought,
I must attend time′s leisure with my moan,
Receiving nought by elements so slow
But heavy tears, badges of either′s woe.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Так кто же Она, эта Женщина? Комментарий автора: В сонетах Шекспира очень часто сменяется объект любви лирического героя. Иногда, это женщтна, иной раз мужчина
которому автор говорит:
Ты ликом чист, мой друг и госпожа,
но страсть моя лишь дань самой Природе.
Пусть сердце, в обаяние кружа,
Непостоянно в женщине и в моде.
Но ярок взор без лени и игры, –
для баловниц любой предмет – игрушка!
И стать твоя сжигает как корысть,
Седых мужей и модниц простодушных.
Она, Природа, к женщинам мила,
И, воспылав к творению всецело,
Тебя объятьям женщин отдала
И страсть моей души осиротела.
Ты чистоту и жар любви своей
Мне подари, а женщине – детей.
Трудно сказать, к ому обращается лирический геро й - к своему другу, или к своему сыну, который (понятно), отдает себя любви к женщинам и на время забывает об отце.
Тема любви к сыну проходит через в все сонеты Шекспира, это тоже надо учесть.
Но без любви к к женщине у его лирического героя не может быть и сына.
Иной раз ловишь себя на мысли, что Шекспир в своих сонетах как бы дает нам возможность увидеть любовь, как нечто единое и неразрывное, будь то любовь к женщине, детям другу (сыну) или даже к своему сеньору:
Моей любви владелец и банкир!
К тебе привязан я и долгом, и признаньем.
Прими посольство слов моих, Мой Сир –
Дань уважения – и нет скромнее дани.
Мой долг велик и бедному уму
Во что одеть его? мне слов недоставало,
И лишь надежда брезжила сквозь тьму,
Добро души твоей – мой блеск и покрывало.
Доселе путеводная звезда
Моим мечтам и снам благоволила –
Моей любви печаль и нагота
Прекраснее одежды не носила,
Чем образ твой, и чем твое признанье –
Любви моей, достойной испытанья!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
